Competition in this pair is now closed. Source text in Russian «Одним словом, жизнь его уже коснулась тех лет, когда все, дышащее порывом, сжимается в человеке, когда могущественный смычок слабее доходит до души и не обвивается пронзительными звуками около сердца, когда прикосновенье красоты уже не превращает девственных сил в огонь и пламя, но все отгоревшие чувства становятся доступнее к звуку золота, вслушиваются внимательней в его заманчивую музыку и мало-помалу нечувствительно позволяют ей совершенно усыпить себя».
Про меня?
Про меня.
И лет жизнь коснулась. И чувства отгорели. И никакого тебе огня и пламени, а одна только зола бывших дерзаний и терзаний, взлетов и полетов во сне и наяву. А золото на счетах и кредитных карточках звенит себе потихоньку, усыпляя и одурманивая. Не очень-то много его, золота, хотелось бы побольше, но кое-что звенит же, не сравнить с тем, что было лет каких даже десять назад, когда ни про какие тысячи в свободно конвертируемой валюте никогда и не мечталось.
А самое-то страшное, что «полет нормальный», что эта заманчивая музыка на мотивы, намурлыканные Гобсеком и скупым рыцарем, для души действительно намного приятней, чем бунтарские рок-н-рольные напевы семидесятых «оттуда» и восьмидесятых «отсюда».
Может, «честь безумцу, который навеет человечеству сон золотой»?
Стоп!
Но если эти слова все-таки что-то пережимают где-то там в душе, откуда слезы идут, если при чистосердечном признании о всей приятности музыки пиастр и дублонов, кредиток и кредитов все-таки что-то в этой душе скромно заказывает другую музыку (правда, нечем ему переплатить эти пиастры и дублоны), значит… все может повернуться вспять? Значит, и в эти лета, которых жизнь уж куда как надежно коснулась, все-таки может прикосновенье красоты развеять чары прагматики, может могущественный смычок дойти до всей души целиком и разбудить ее всю, без остатка, чтобы она проснулась ото сна душой цельной, в одном экземпляре, а не такой двоедушной или двадцатидушной, как она есть сейчас, во сне своем? А если может душа это все услышать и так ее могут эти слова прищемить, то не проснулась ли она уже?..
…Пискнуло из компьютера полученное письмо в рабочей папке. Это письмо надо было сразу читать, на него надо было сразу отвечать и сразу надо было им заниматься…
«Ладно, потом додумаю, когда разберусь с работой. А пока „поспим“ еще немного. Некогда пока вставать. Поспи, душа. Дела, родная!» | The winning entry has been announced in this pair.There were 3 entries submitted in this pair during the submission phase. The winning entry was determined based on finals round voting by peers.
Competition in this pair is now closed. | «Одним словом, життя його вже доторкнулось тих літ, коли все, що дихає запалом, стискається у людині, коли могутній смичок щоразу слабше доходить до душі, та вже не огортає серце проникливими звуками, коли дотик краси не перетворює незайманих сил на вогонь та полум’я, але всі почуття, що вже відгоріли, стають піддатливішими для звуку золота, уважніше прислуховуються до його заманливої музики та мало-помалу дозволяють їй нечутно приспати себе». Чи про мене це? Так, про мене. І років життя торкнулося. І почуття відгоріли. І ніякого тобі вогню та полум’я, а один лише попіл минулих дерзань та терзань, зльотів та польотів уві сні та наяву. А золото на рахунках та кредитних картках дзвенить собі тихесенько, присипаючи та одурманюючи. Не дуже й багато його, золота. Хотілося б більше. Але щось все ж таки дзвенить. Це не порівняти з тим, що було років так з десять тому, коли і не мріялося ні про які тисячі у вільно конвертованій валюті. А найстрашніше те, що «політ нормальний», ця зваблива музика на мотиви, які промурчали свого часу ще Гобсек та скупий лицар, набагато приємніші для душі, ніж бунтівницькі наспіви рок-н-ролу сімдесятих «звідти» та вісімдесятих «звідси». Може, «честь навіженому, що навіює людству сон золотий»? Стоп! Але якщо ці слова все-ж таки щось перетискають десь там у глибині душі, звідки течуть сльози, якщо при щиросердому зізнанні щодо приємності музики піастрів та дублонів, кредитів та кредиток все ж щось в цій душі скромно замовляє іншу музику(правда, воно не може сплатити тих піастрів та дублонів), значить… все може повернутись назад? Значить, і в ці роки, котрих щоякнайнадійніше торкнулося життя, дотик краси все ще може розвіяти чари прагматики, могутній смичок все ще може огорнути душу цілком та розбудити її всю, без рештки, щоби вона пробудилася від сну душею єдиною, в одному примірнику, а не такою дводушною або двадцятидушною, якою вона є зараз, у сні своєму? А якщо душа може це все почути, і ці слова можуть так її зачепити, то може вона вже й прокинулась?... …Пискнув з комп’ютера лист з робочої папки. Цього листа треба було зразу читати, на нього треба було зразу відповідати і зразу було треба їм займатися… «Гаразд, потім додумаю, коли з роботою все владнаю. А поки що ще трохи «поспимо». Поки ніколи прокидатися. Поспи, душе моя. Справи в мене, рідна!»
| Entry #8201
Winner Voting points | 1st | 2nd | 3rd |
---|
16 | 3 x4 | 2 x2 | 0 |
- 1 user entered 2 "like" tags
- 1 user entered 1 "dislike" tag
| «Одним словом, життя його вже торкнулось тих років, коли все, що дихає поривом, стискається в людині, коли могутній смичок слабкіше доходить до душі і не обвивається пронизливими звуками навколо серця, коли дотик краси вже не перетворює невинних сил на вогонь і полум'я, але всі почуття, що відгоріли, стають доступнішими до звуку золота, уважніше вслухаються в його принадну музику і поступово невідчутно дозволяють їй цілковито приспати себе». Про мене? Про мене. И років життя торкнулось. І почуття відгоріли. І жодного тобі вогню і полум’я, а лише один попіл минулих дерзань і терзань, зльотів і польотів уві сні і наяву. А золото на рахунках і кредитних картках дзвенить собі потихеньку, присипляючи і одурманюючи. Не надто й багато його, золота, хотілося б більше, але дещо дзвенить же, не порівняти з тим, що було років яких навіть десять назад, коли ні про які тисячі у вільно конвертованій валюті ніколи і не мріялося. А найстрашніше, що «політ нормальний», що ця принадна музика на мотиви, що намугикав Гобсек та скупий лицар, для душі дійсно набагато приємніша, ніж бунтарські рок-н-рольні наспіви сімдесятих «звідти» і восьмидесятих «звідси». Може, «шана безумцю, який навіє людству сон золотий»? Стоп! Але якщо ці слова все-таки щось затискають десь там у душі, звідки сльози йдуть, якщо при щирому зізнанні про всю приємність музики піастр і дублонів, кредиток і кредитів все-таки щось в цій душі скромно замовляє іншу музику (правда, нічим йому переплатити ці піастри і дублони), значить… все може повернутись назад? Значить, і в ці літа, яких життя вже більш, ніж надійно торкнулося, все-таки може дотик краси розвіяти чари прагматики, може могутній смичок дійти до всієї душі і розбудити її всю до останку, щоб вона прокинулася від сну душею цілісною, в одному екземплярі, а не такою двоєдушною або двадцятидушною, якою вона є зараз, уві сні своєму? А якщо може душа все це почути, і так її можуть ці слова прищипнути, то чи не прокинулася вона вже?.. ..Пискнув з комп’ютера одержаний лист в робочій теці. Цей лист треба було відразу читати, на нього потрібно було відразу відповідати і відразу потрібно було ним займатися… «Гаразд, потім додумаю, коли розберуся з роботою. А поки «поспимо» ще трішки. Ніколи поки що вставати. Поспи, душа. Справи, рідна!»
| Entry #8206
Voting points | 1st | 2nd | 3rd |
---|
13 | 3 x4 | 0 | 1 x1 |
- 1 user entered 1 "dislike" tag
| «Одним словом, життя його вже торкнулося тих літ, коли все, що дихає поривом, стискається в людині, коли могутній смичок слабкіше сягає душі й не обгортається пронизливими звуками коло серця, коли дотик краси вже не перетворює незайманих сил у вогонь та полум'я, але всі почуття, відгорівши, стають доступніші звуку золота, уважніше дослухаються до його манливої музики й мало-помалу нечутно дають їй зовсім приспати себе.» Про мене? Про мене. І літ життя торкнулося. І почуття відгоріли. І жодного тобі вогню та полум'я, самий лише попіл колишніх дерзань і терзань, зльотів і польотів уві сні та наяву. А золото на рахунках і кредитних картках дзеленчить собі потихеньку, присипляючи й одурманюючи. Не дуже вже й багато того золота, хотілося б більше, але ж дещо таки дзенькає, не порівняти з тим, що було яких десять навіть років тому, коли ні про які тисячі у вільно конвертованій валюті ніколи й не мріялося. А найстрашніше ж те, що «політ нормальний», що манлива ця музика на мотиви, які намугикали Гобсек і скупий лицар, для душі таки ж набагато солодша за бунтарські рок-н-рольні наспіви сімдесятих «звідтіля» і вісімдесятих «звідсіля». Може, «честь безумцю, що навіє людству сон той золотий»? Стоп! Але якщо ці слова все-таки щось передавлюють десь там у душі, звідки сльози течуть, якщо, хоч і признаєшся в приємності музики піастрів і дублонів, кредиток і кредитів, усе-таки щось у цій душі скромно замовляє іншу музику (щоправда, нічим йому переплатити ці піастри з дублонами), отже... усе можна повернути назад? Отже, і в ці літа, яких життя вже ой як надійно торкнулося, все-таки може дотик краси розвіяти чари прагматики, може могутній смичок дійти до всієї душі цілком і розбудити її всю, без останку, щоб вона прокинулася від сну душею цілісною, в одному примірнику, а не такою двоєдушною чи двадцятидушною, яка вона зараз, уві сні своїм? А якщо може душа це все почути і так її можуть ці слова прищемити, то чи не пробудилася вона вже?.. ...Пікнув із комп'ютера отриманий лист у робочій папці. Цього листа треба було відразу читати, на нього треба було відразу відповідати і відразу треба було ним займатися... «Гаразд, потім додумаю, коли розберуся з роботою. А поки що „поспімо” ще трошки. Ніколи ще вставати. Поспи, душе. Справи, рідненька!»
| Entry #8167
Voting points | 1st | 2nd | 3rd |
---|
8 | 1 x4 | 1 x2 | 2 x1 |
| | | | | X Sign in to your ProZ.com account... | | | | | | ProZ.com translation contestsProZ.com translation contests offer a fun way to take a break from your normal routine while testing and honing your skills with fellow translators.
ProZ.com Translation Contests. Patent pending. |