Computer games were, at one time, unified. We didn’t even have the term “casual game” in 1993, let alone the idea that a first-person shooter (then an unnamed genre) could be considered a “hardcore title.” There were people who played computer games, and people who didn’t. People who got way into golf or Harpoon or hearts or text adventures — those were the “hardcore” players, in that they played their chosen field obsessively.
When Myst and the CD-ROM finally broached the mass market, this ecosystem was disrupted. Myst had, Robyn Miller makes clear, been designed to appeal to non-gamers. It sold to them. Enthusiast magazines like Computer Gaming World couldn’t set the taste for the industry anymore: there were millions buying games who didn’t read these magazines. An entirely new breed of player. In this situation, what could be more natural than concocting an us-and-them formula? In a very real way, it was already true.
The great narrative of Myst is that the “hardcore” game press and playerbase lambasted it when it launched. Disowned it. A slideshow, they called it. Abstruse, idiotic puzzles; pretty graphics and not much depth. “Critics and hardcore game players universally panned it as a slide-show that had little actual gameplay interaction”, claimed PC Gamer’s Michael Wolf in 2001.That same year, a columnist for Maximum PC recalled Myst as a “tedious code-breaking and switch-throwing mess”, and saw its then-new remake realMYST as “a pointed reminder of why the press dumped on the original so heavily when it came out.” | Колись комп'ютерні ігри були одноманітні. У 1993 році навіть не існувало терміну "казуальна відеогра", а шутер від першої особи (тоді цей жанр не мав назви) і поготів вважали "хардкорним". Дехто грав у комп'ютерні ігри, дехто – ні. Ті, хто рубився в такі ігри, як-от Golf або Harpoon, Чирви або текстові квести, вважалися "хардкорними" гравцями, оскільки вони повністю занурювалися в обраний жанр. Коли Myst і CD-ROM врешті-решт вийшли на масовий ринок, ця екосистема була порушена. Згідно з Робіном Міллером, Myst розробляли, щоб привернути увагу тих, хто не захоплювався відеоіграми. І гра добре продалася. Аматорські журнали, як "Computer Gaming World", втратили свій вплив на індустрію: мільйони купляли відеоігри, не читаючи їх. Це було вже зовсім нове покоління гравців. У такому разі, погодьтеся, поділ на "ми та вони" був досить природним. Так насправді й сталося. Гра Myst мала такий глибокий сюжет, що "хардкорна" ігрова преса і фанати розкритикували її відразу після випуску. Не визнали її. Назвали її "слайд-шоу". Незрозумілі, безглузді головоломки; гарна графіка, але досить поверхнева. "Критики й хардкорні гравці спочатку гостро сприйняли Myst як слайд-шоу, яке було фактично без ігрового процесу", – заявив Майкл Вольф з журналу "PC Gamer" у 2001 році. Того ж року колумніст з "Maximum PC" згадував про Myst як про "стомливе зламування кодів і набридливе перемикання", а тодішню нову версію realMYST він вважав "різким нагадуванням причини, з якої преса так люто накинулася на оригінальну версію після її випуску". |