Over the course of many years, without making any great fuss about it, the authorities in New York disabled most of the control buttons that once operated pedestrian-crossing lights in the city. Computerised timers, they had decided, almost always worked better. By 2004, fewer than 750 of 3,250 such buttons remained functional. The city government did not, however, take the disabled buttons away—beckoning countless fingers to futile pressing.
Initially, the buttons survived because of the cost of removing them. But it turned out that even inoperative buttons serve a purpose. Pedestrians who press a button are less likely to cross before the green man appears, says Tal Oron-Gilad of Ben-Gurion University of the Negev, in Israel. Having studied behaviour at crossings, she notes that people more readily obey a system which purports to heed their input.
Inoperative buttons produce placebo effects of this sort because people like an impression of control over systems they are using, says Eytan Adar, an expert on human-computer interaction at the University of Michigan, Ann Arbor. Dr Adar notes that his students commonly design software with a clickable “save” button that has no role other than to reassure those users who are unaware that their keystrokes are saved automatically anyway. Think of it, he says, as a touch of benevolent deception to counter the inherent coldness of the machine world.
That is one view. But, at road crossings at least, placebo buttons may also have a darker side. Ralf Risser, head of FACTUM, a Viennese institute that studies psychological factors in traffic systems, reckons that pedestrians’ awareness of their existence, and consequent resentment at the deception, now outweighs the benefits. | За декілька років адміністрація Нью-Йорку без зайвого галасу відключила більшість кнопок управління, які колись керували пішохідними переходами в місті. Чиновники вирішили, що комп'ютеризовані таймери практично завжди працюють краще. До 2004 року залишились активними менше ніж 750 з 3250 таких кнопок. Однак, міська влада не зняла відключені кнопки, котрі і надалі провокують незліченну кількість пішоходів марно їх натискати. Кнопки залишили насамперед через вартість їх демонтажу. Однак виявилося, що навіть недіючі кнопки є корисними. Тал Орон-Гілад, співробітниця Університету Бен-Гуріона в місті Негев, Ізраїль, стверджує, що пішоходи, які натискають кнопку, менш схильні переходити вулицю на заборонний сигнал світлофора. Вивчивши поведінку людей на перехрестях, вона зазначає, що люди з більшою готовністю підкоряються системі, котра начебто реагує на їхні дії. За словами Ейтана Адара, експерта із взаємодії людини з комп'ютером в Мічиганському університеті Анн-Арбор, непрацюючі кнопки створюють такий собі ефект плацебо, оскільки людям подобається відчувати контроль над системами, які вони використовують. Доктор Адар зазначає, що його учні зазвичай розробляють програмне забезпечення з кнопкою «зберегти», єдина функція якої – заспокоїти тих користувачів, котрі не знають, що їхні операції з клавіатурою і так зберігаються автоматично. Він пропонує розглядати таку опцію як брехню на благо, покликану протидіяти холоду, притаманному машинному світу. Такою є одна з точок зору. Однак, принаймні на пішохідних переходах, можна побачити й іншу сторону медалі кнопок-плацебо. Ральф Ріссер, голова віденського інституту FACTUM, котрий вивчає психологічні фактори в транспортних системах, вважає, що оскільки пішоходи вже знають про існування таких кнопок і, як наслідок, обурені обманом, таке ставлення тепер переважає їхні плюси. |