ProZ.com translation contests »
Homo-digital: "La sociedad transparente" » Spanish to Ukrainian » Entry by Larysa Kosiuk


Source text in Spanish

Translation by Larysa Kosiuk (#24337)

En el libro La sociedad de la transparencia (2012), el filósofo surcoreano Byung Chul Han parte otra vez de la metáfora panóptica de Michel Foucault para desarrollar el concepto del panóptico digital. Se refiere a una nueva visibilidad total que permite ver todo a través de los medios electrónicos, empezando por la intimidad de cada persona. Esto abarca las redes sociales y herramientas de Google –Earth, Maps, Glass y Street View– y YouTube.

La hiperconectada Corea del Sur tiene la velocidad de navegación por internet más rápida del mundo y es el laboratorio más osado de la sociedad de la transparencia, devenida en una especie de “tierra santa” del homo-digital, cuyo celular es una extensión de la mano desde la cual “explora” el mundo.

El control panóptico de la sociedad disciplinaria funcionaba a través de la perspectiva lineal de la mirada desde una torre central. Los reclusos no se veían entre sí –ni divisaban al vigilante– y hubieran preferido no ser observados para tener algo de libertad. En cambio el panóptico digital pierde su carácter perspectivista: en la matrix cibernética todos ven a los demás y se exponen para ser vistos. El punto único de control que tenía la mirada analógica desaparece: ahora se observa desde todos los ángulos. Pero el control continúa –de otra manera– y sería aún más efectivo. Porque cada persona entrega a las demás la posibilidad de que su intimidad sea vista, generando una vigilancia mutua. Esta visión total “degrada a la sociedad transparente hasta convertirla en una sociedad de control. Cada uno controla a cada uno”, escribió el filósofo.

(...) El ensayo La sociedad de la transparencia termina planteando que el mundo se desarrolla como un gran panóptico donde ningún muro separa el adentro del afuera.
В книзі «Прозоре суспільство» (2012) професор філософії Бюнг Чул Хан черговий раз звертається до паноптичної метафори Мішеля Фуко, з метою розвинути концепцію цифрового паноптикону. Він посилається на нову тотальну видимість, яка, через електронні ЗМІ дозволяє бачити все, починаючи з конфіденційності кожної людини. Ця видимість охоплює соціальні мережі, Google інструменти такі як Earth, Maps, Glass y Street View, та YouTube.

Надмірно оповита цифровою мережею Південна Корея має найвищу у світі швидкість навігації через інтернет та є найнадійнішою лабораторією прозорого суспільства, перетвореною у своєрідну «святу землю» людини цифрової (homo-digital), для якої мобільний телефон є продовженням долоні через яку вона пізнає світ.

Паноптичний контроль над дисциплінарним суспільством відбувався через лінійну перспективу спостереження з центральної вежі. В’язні не бачилися між собою та не бачили наглядачів, вважаючи за краще не перебувати під постійним наглядом, що надавало відчуття певної свободи. З іншого боку, цифровий паноптикон втрачає свою перспективність: в кібернетичній матриці кожен бачить інших та виставляє на показ себе. Єдина точка контролю, яка мала аналоговий вигляд, зникає: будь-що зараз спостерігається з усіх перспектив. Але контроль все-одно триває, і буде ставати все ефективнішим. Тому що кожна людина надає іншим можливість спостерігати за її конфіденційністю, тим самим створюючи взаємну пильність. Ця тотальна видимість «погіршує прозорість суспільства до тих пір поки не перетворить його в контрольоване суспільство. Кожен контролює кожного», пише філософ.

(...) У нарисі «Прозоре суспільство» автор робить висновок, що світ розвивається як один великий паноптикон, в якому жоден мур не відділяє внутрішній простір від зовнішнього.


Discuss this entry