[...] Translators just didn't get recognition, they didn't expect to make much of a living, just get by. Very few people were actually trained as translators, but most had a solid college education and a solid knowledge of languages, at least their own language. I had a friend who fell exactly into that category and my circle of friends expanded to include other translators. I found them to be much more interesting as people, and discovered that we often had similar life experiences. I never had trouble making friends, but I always felt "different" and I'm sure they felt it too. When my friend retired, she recommended me as her replacement. I now entered the realm of Reinsurance, of which I knew nothing. I was also the only translator there, and didn't have much to fall back on. However, it was another notch up....
On my new job, I started looking through the files, asking questions and got the company to enroll me in Insurance courses. The College of Insurance was across the street, and I consulted fire codes, insurance policies and fire extinguisher catalogs in their library. I was learning what I had never had the luxury of being able to do before: research. The first time I had to translate a proposal for purposes of insurance of a nuclear plant, I got a call from the head man in that department, congratulating me on the job I had done. "Compares favorably with what we are used to," he said. What an upper! What happened was that I consulted a document in the files similar to the one I was tackling for guidance, but when I saw that my predecessor had used the word "nucleus" instead of "core", I realized that the files were useless to me. I went across the street to the library and looked up "nuclear plants." I immediately found all the terminology I needed.
It takes a great deal more than that to be a good translator these days, of course. [...] | [...] Перекладачі просто не мали визнання, вони навіть не сподівалися гідно заробляти, а лише зводити кінці з кінцями. Насправді дуже невелика кількість перекладачів здобули відповідну освіту, а більшість мали хорошу вищу освіту та глибокі знання мов, або принаймні, своєї рідної мови. У мене була подруга, яка відносилась саме до цієї категорії, і коло моїх друзів розширилося, до нього також увійшли інші перекладачі. Як виявилось, вони надзвичайно цікаві люди, а також доволі часто ми поділяли схожий життєвий досвід. Мені було легко знаходити друзів, але я завжди почувалася «іншою», і я впевнена, що вони теж мали подібні почуття. Коли моя подруга пішла на пенсію, вона порекомендувала мене на свою посаду. Так я опинилася у сфері перестрахування, про яку зовсім нічого не знала. До того ж там я була єдиною перекладачкою, і мені не було на що спиратись. Однак, це був крок уперед… На новій роботі я почала переглядати теки документів, ставити запитання та умовила компанію записати мене на курси страхування. Коледж страхування знаходився через дорогу, і в їхній бібліотеці я ознайомилася з нормами та правилами протипожежної безпеки, страховими полісами та каталогами вогнегасників. Я вчилася робити те, чого раніше не могла собі дозволити — проводити дослідження. Коли мені вперше довелося перекладати пропозицію щодо цілей страхування атомної станції, мені зателефонував начальник цього відділу і привітав мене з виконаною роботою. «Це відчутно краще того, до чого ми звикли», — сказав він. Це мене дійсно надихнуло! Так сталось, що я для довідки переглядала документ, подібний до того, над яким я працювала, але коли я побачила, що мій попередник використав слово «ядро атома» замість «ядро реактора», я зрозуміла, що ці файли матимуть для мене мало користі. Я пішла до бібліотеки навпроти та відшукала розділ «Атомні станції», в якому й знайшла всю потрібну термінологію. Звісно, щоб бути хорошим перекладачем у наші дні, потрібно значно більше. [...] |