[...] Translators just didn't get recognition, they didn't expect to make much of a living, just get by. Very few people were actually trained as translators, but most had a solid college education and a solid knowledge of languages, at least their own language. I had a friend who fell exactly into that category and my circle of friends expanded to include other translators. I found them to be much more interesting as people, and discovered that we often had similar life experiences. I never had trouble making friends, but I always felt "different" and I'm sure they felt it too. When my friend retired, she recommended me as her replacement. I now entered the realm of Reinsurance, of which I knew nothing. I was also the only translator there, and didn't have much to fall back on. However, it was another notch up....
On my new job, I started looking through the files, asking questions and got the company to enroll me in Insurance courses. The College of Insurance was across the street, and I consulted fire codes, insurance policies and fire extinguisher catalogs in their library. I was learning what I had never had the luxury of being able to do before: research. The first time I had to translate a proposal for purposes of insurance of a nuclear plant, I got a call from the head man in that department, congratulating me on the job I had done. "Compares favorably with what we are used to," he said. What an upper! What happened was that I consulted a document in the files similar to the one I was tackling for guidance, but when I saw that my predecessor had used the word "nucleus" instead of "core", I realized that the files were useless to me. I went across the street to the library and looked up "nuclear plants." I immediately found all the terminology I needed.
It takes a great deal more than that to be a good translator these days, of course. [...] | [...] Перекладачі не отримували визнання за свою роботу і мало розраховували на серйозний заробіток. Лише деякі з них пройшли підготовку за фахом, проте більшість мали пристойну вищу освіту і добре володіли мовами, принаймні своєю рідною. У мене була подруга, яка працювала у цій галузі, тож через неї я познайомилась і потоваришувала з іншими перекладачами. Всі вони виявилися непересічними особистостями. Крім того, часто у нас був схожий досвід. Я все життя легко сходилася з людьми, проте десь у глибині душі завжди почувалась «інакшою», і я впевнена, вони також. Коли моя подруга вийшла на пенсію, вона порекомендувала мене в якості своєї наступниці. Так я потрапила до світу корпоративного перестрахування, про який геть нічого не знала. До того ж, я була єдиним перекладачам і не мала на що спертися. Тим не менш, це була сходинка вгору… На новій роботі я вивчала документи, розпитувала колег і домоглася від керівництва, щоб мене відправили на курси зі страхової справи. Через дорогу від нас був Коледж страхування і у тамтешній бібліотеці я читала про правила пожежної безпеки, страхові поліси і гортала каталоги вогнегасників. Я вчилася досліджувати інформацію, адже це було для мене в новинку. Пам’ятаю, як вперше перекладала страхову пропозицію для атомної станції. Потім мені зателефонував начальник цього відділу і подякував за виконану роботу. «Відповідає тим стандартам, до яких ми звикли», — зазначив він. Найвища похвала, яка тільки могла бути! Вийшло так, що під час роботи я звірялася з аналогічним документом, але коли побачила, що мій попередник замість слова «ядро» вжив слово «нуклеус», зрозуміла, що марную час. Усю потрібну термінологію я знайшла в сусідній бібліотеці, ретельно вивчаючи книги, що стосувались атомних станцій. Звісно, у наш час хороший перекладач має вміти не лише це. [...] |