У Кремнієвій долині знову настала доба процвітання. Офіс-парки вздовж шосе 101 знову красуються «регаліями» перспективних стартапів. Орендний бізнес, так само, як і попит на розкішні вілли в курортних містечках на кшталт Лейк Тахо злетіли — схоже, доля посміхається. Територія затоки Сан-Франциско — це колиска галузі напівпровідників і компаній у сфері комп’ютерних технологій та Інтернету, які зростали разом із пожвавленням її розвитку. Тут генії створили чимало див, завдяки яким світ набув певної футуристичності, — від сенсорних телефонів і можливості миттєвого пошуку у великих бібліотеках до змоги керувати безпілотним літальним апаратом на відстані тисячі кілометрів. Відродження комерційної діяльності в її межах, починаючи з 2010 року, є ознакою рушійної сили прогресу.
Тому може здаватися дивним, що у Кремнієвій долині побутує думка, нібито в цьому місці триває застій, а темп інноваційного розвитку сповільнюється впродовж десятків років. Пітер Тіль, засновник PayPal і перший зовнішній інвестор Facebook, гадає, що інновації в Америці перебувають «десь між безвихіддю й замиранням». Інженери в різноманітних галузях виражають подібні відчуття розчарування. А низка економістів, яка щораз збільшується, уважає, що економічний вплив нинішніх інноваційний відкриттів може зблякнути порівняно з тим, який був у минулому.
[ … ]
В інших країнах інноваційні розробки в умовах сприяння дешевої обчислюваної потужності набирають висоту. Комп’ютери починають розуміти природну мову. Людина здатна керувати відеогрою за допомогою рухів тіла — невдовзі для цієї технології можуть знайти застосування у багатьох сферах комерційної діяльності. Тривимірний друк дає змогу створювати дедалі складніші масиви об’єктів, а незабаром може охопити тканини людського організму й інший органічний матеріал.
Людина, песимістично налаштована до інновацій, може заперечити, мовляв, це «годувати жданиками». Утім, думка про те, що економічний розвиток під впливом технологій або зберігає темп, або невпинно погіршується, а не сповільнюється й триває, не збігається з історичними фактами. Чад Сиверсон із Чиказького університету зазначає, що зростання продуктивності в епоху електрифікації відбувалося не безперебійно. Наприкінці 19-го — початку 20-го століть у період важливих інноваційних відкриттів в електричній галузі воно сповільнилося, а тоді раптово пришвидшилося.